«Сотню небесну – лицарів честі, незламного духу міць, за варту почесну залишив на небі Господь при собі»
Рабів до раю не пускають.
Хіба ж життя у цьому суть?
У рай і вільного не кожного беруть.
Вся ж суть є в тому,
Що взагалі рабів
Не має буть,
Ніде й ніколи.
Тому й повстав народ
І вся повстала Україна
Супроти зла, брехні і тиранії,
А в авангарді стали
Відважні хлопці молодії
Цвіт нації, її сумління,
За гідність, правду, за любов
До матері, дружини, до дитини,
І до землі, що їх зростила.
І дух свій, і молодеє тіло
Гартували у пекельному вогні
І в зливі крижаній із водометів.
Не залякали вас
Нічні збіговиська судів,
Ні постанови їх,
Мов черги з кулеметів,
Ні кулі осатанілих снайперів,
Ні бандюків численні зграї
Не зупиняли поступ ваш
На тім шляху,
Який свідомо ви обрали.
Ніхто із вас не шкодував,
Що вам на долю
Випав час тяжких випробувань.
Бо знали ви, що тільки ви
Здолати здатні супостатів.
Життя ж своє
За побратимів віддавали,
Коли з-під граду куль
Тіла вже мертвих,
Зранених та ще живих
За барикади відтягали
І від наруги ката рятували.
Нескорені в бою ви полягли
Своїм життям, звитягою своєю,
Країні любій волю дарували.
І з крові ж вашою святої
Держава й нація нова постала.
Довічна буде слава вам,
Дружинам вашим, дітям і батькам
Уклінна і сердечна шана.
01.03.2014
