Очі твої - немов дикий мигдаль,
Троянд пелюстки – твої губи…
Вкутай мене у трояндову шаль –
Усудиш цното́ю до згуби!
Не́тля немов – на гулавий посвіт,
Я лину до тебе, шалений:
Манить черемхи настирливий квіт...
Підступно нашіптують клени…
Хай в ватрі твоїй я дочасно згорю,
Впаду, розіб'юся об землю!..
Я в небі пізнав мою світлу зорю,
Без неї в житті мені темно!
18.02.2014
____________
*Переклад недавно опублікованого:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
А мій Павлик прийшов додому з роботи і каже: Йшов через парк, коти марцюються як скажені, крики, аж моторошно. Хоч думала, що ранувато почали, я тепер розумію що є на те причина. Весна бере своє!!!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00