Заплющивши очі,
За мить біля ночі.
Буду із тобою,
Десь у раю.
Взлетимо ми високо,
Там де нема нікого.
Веселитися не гріх,
Це почуття зникне за мить.
Я йду на твій клик,
Це моє бажання,
Ти моє покликання.
Я тебе вигадала,
Ти не моя доля.
Ти обмана,
Для мене.
Не будем ми спати,
Сьогодні ця ніч для нас,
Місячне сяйво на запас.
Ми з тобою різні,
Ми з тобою не особливі,
Прсто на інших не похожі.
Ти моя уява,
А я реальність.
Тільки пішки зорі,
Нічні фонарі,
Вони ні вчому не винні,
Всерівно не вірю їм.
Не вірю вітрові,
Бо приносить погані звістки він.
Пекуче сонце,
Своєї черги чекає,
Після ночі,
Зрозуму зводить,
У не тяму приводить.
Місяць покличе у прірву,
Йому теже я не вірю.
В ній наші солодкі години,
Не наші провини.
Природою можна тільки милуватися,
І нічому тут дивуватися.
Тільки тепер забути я мушу,
По-іншому незможу,
Що існуєш ще ти.
Мені ти прости,
Прощаюсь з тобою,
Бо так жити не можу,
Реальність світок кличе,
А сон почекає!
ID:
469439
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.12.2013 03:14:50
© дата внесення змiн: 31.12.2013 03:14:50
автор: Ndyusha
Вкажіть причину вашої скарги
|
