Туман. Який стоїть туман…
Напевно хмара заховала осінь,
Неначе непрочитаний роман,
Кохання до собору ніби просить.
У сиву плахту зібрано життя,
Ясніє десять метрів жовта липа,
Осінь прискорює мені серцебиття,
Коли кохання із туману глипа…
Туман клубком по вулиці пливе,
Будинки у вогнях вже переспіли,
Живе кохання, так воно живе…
Тумани від кохання захмеліли.
Вже піднімається угору сивина,
Земля радіє теплому світанку,
На дворі осінь, а в душі весна,
Такі думки туман навіяв зранку.
