Розрахуюсь шаленістю з вітром
І до сліз схаменуся, до болю.
Я стискаю в руках чужі квіти,
Віддаю їх вже займаній долі.
разом з гавою сяду на гілці,
Зазираючи в замкнену душу,
Я, самотність кохаючи міцно,
У будинок твій кинути мушу.
Зникни,щезни,іди-я не проти,
Забирай мої квіти убогі...
Лиш моє чорно-білеє фото
Замале у твоїм моніторі
