Крізь скло років
Дивилась мумія кохання.
Хтось порадів:
За склом років
Жили цілунки і зітхання.
Хтось задушив і оживив
Сльозу пекельного страждання:
«Вже – мумія!
І я – не я!..»
Припало пилом скло.
Чоло на скло лягло:
«Було чи не було?» -
Обом пекло.
Мовчала і мовчав.
Автобус похурчав –
Ніхто нікого не стрічав.
