Мій світ мерзне у в'язаному светрику.
Усередині хтось вимкнув електрику.
Біжиш по холодній бруківці додому...
Ну... Як там тобі? Уже не самому...
Без тебе за вікнами падає дощ.
І... з ким відриваєшся в танці від площ
свого сірого міста в самісіньке небо?..
Ти кажеш: "Люблю", а у слід лиш: "Не треба!"
Ти ж для неї - недолік. Для мене - фантастика.
Та ти мене викреслив. Стер, ніби ластиком...
