«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»
(Вільям Батлер Єйтс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
"Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні..."
До побратима
Я відаю, що смерть прийде безславна.
Бо славна смерть – це не для наших днів.
Живемо серед слів, серед брехні, уявно,
Серед брехні здихаємо. Неначе для корів,
Для нас готові бійні і майстерні,
Щоби робить опудала й ляльок.
Рогами нашими прикрасять чиїсь двері,
І вже готові станцювать танок
На наших черепах цілі отари
наголо стрижених хохлів
під проводом попів і тіїх любих ворогів,
що потім запроторять їх здихати у кошари.
Ой, як не пощастило нам з війною!
Воюємо не ми – воюють нами.
Тому так важко миримось з собою,
Тому – хохли, а не гетьмани,
тому і смерть – неначе пляма
ганьби на чоботі у різника.
Така бридка, така слизька
ця смерть в кошарі серед бидла –
На ній брехня крива розквітла
І своїм духом душить нас.
І бидла того душа підла вже теж загнила.
Прийде час колись померти й нам з тобою.
То як не буде славною й гучною –
Хоч гарною хай буде наша смерть!
Вибачте, що так багато.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний відгук! Давненько мені ніхто не писав таких об'ємних поетичних відгуків...
Болюча правда у вірші... І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
Може, не всі наші нащадки такі
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння!
Сьогодні свято - День святого Патріка. Не хочеться думати про сумне. Доки Ірландія живе в серці хоч одного ірландця - не все загублено.
Заходиш до Вас - і атмосфера свята зачаровує...А все-таки добре, що кіт білий...Марнуємо будні і не задумуємось, що можна не встигнути ...Дякую за життєву філософію Ваших творів!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00