Це вміють лише дерева –
Скидати на зиму одіж.
І голі в пургу лютневу
Стоять на снігу босоніж.
Понурі стоять, мов бранці,
Що вивели їх на розстріл.
Пугикне пташина вранці –
Зірветься той крик на постріл!
І – тиша…
Лише на коси
Впаде полохливо іній.
Дерева стоять, як досі.
Розстріляно їхні
Тіні.
Проймає.Переконує. Остання строфа - взагалі вибух... от тільки рими "розстріл" і "постріл" якось трошки не Вашого рівня...даруйте, якщо нахабнію в коментах
Олег Завадський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ведмедику.
Я особливо не переймаюся так званими іменниковими чи дієслівними римами, хоча зловживати ними не варто. Головне - це образ і його стилістичне оформлення.