Вкотре я благаю допомоги,
Навіть гордість свою приховав,
Це життя із присмаком хвороби -
Не такого зовсім я шукав.
Кожним словом німим ти все душиш
Мої ніжні, терпкі почуття,
Сильну спрагу тоді ти відчуєш,
Коли мрії підуть в небуття.
Ти не любиш - тобі лиш здається,
Бо кохання трагічне у нас,
Не так просто у світі вдається
Знов любити, щоб вогник не згас.
Та не зможем з тобою кохати
Ніжно-віддано... до вівтаря,
Не зумів я, сліпий, розпізнати,
Що любов - не любов ти моя.
А в осінньому парку шаліти
На пожовклому листі в ночі,
Будуть інші закохані пари,
Бо з тобою тепер ми чужі…
глупости............если женщина ждёт.........всё услышит и на беззвучном
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нет.... беззвучный, значит полностью беззвучный.... только мигание....она жаль не экстрасенс ....просто у многих беззвучный - это жужжание, а вот у меня и нее - нет
P.S. К чему Вы клоните???
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тут я с Вами согласен Хотя вот многие отказываются от любви, поскольку у нее присутствуют плохие последствия.... и это их пугает...им лучше жить без поднесения любовью, но в стабильности... но ощущение жизни возможно дают именно эти подъемы -падения, а стабильность это как тюрьма...
Все буде добре)))))))))))))))))))))))Я це точно знаю)
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Сніжана за віру
По великому рахунку - все в наших руках ... і ніяка доля чи везіння/невезіння не впливає на нас кардинально....а я маю ВЕЛИКЕ бажання і віру оточуючих, щоб все було добре....