Влийте в горлянку глек вина прохолодного!
Кожен в Елладі знає, що це за псяча пора:
Вдосвіта зблискує пес оріонів оком
І слідом сонце встає, і падає спека страшна.
В’януть рослини. Лиш у цій тиші пекельній
Гучно співає цикада між віття дерев де-не-де.
Крильцями лиш поворушить – стрекотом стрельне.
Колючка чортополоха співає беззвучно – цвіте.
Жінка тепер шаленіє, та муж – мов блаженний,
З ложа не встане його “помічник” для утіх.
Жінка тепер шаленіє. – Та що мені, жено?
Голову твою і киях мій – Сиріус спік.
Оригінальний текст на зображенні і нижче (можливі помилки!)
Τέγγε πνευμονα Ροίνω ‘ το γαρ ἄστρον περιτίλλεται,
ά δ’ ώρα χαλέπα , πάντα δι δίψαισ‘ ύπά καύματος.
ἄχει (?) δ’ εχ πετάλων Ράδεα (?) τε’ττιξ,
πτερύγων δ’ ὔπα κακχέει λιγύραν ἀοίδαν,
ὄπ-ποτ-α (?) φλόγιον καθέταν (?) ἐπιπτάμενον καταυδείη, ἄνθει δὲ σκόλυμος,
νῦν δὲ γύναικες μιαρώταται λέπτοι δ’ ἄνδρες,
ἐπεὶ κεφάλαν καὶ γόνα Σείριος ἄσδει.
