Котить сонце ілюзій спам
Наливає під вії сповна.
Ще порожня.. За грам віддам,
Бо відранку я безвідмовна.
Перевдягнена в інь і янь
І побита від щигля в боки.
Обженуть мене світлороки.
Голос неба тихенько: Стань,
Так, щоб чутно і не кричати!
Йди, щоб легко і без вагань!
Дихай вільно! Бо в мозку грати
Це для в'язнів. Поцентру стань!
І по грамах ковтай до повна,
Щоб розлитись, як океан.
Безвідмовна. Незабобонна...
Не гранчатий вузький стакан
І не склянка в скупій долоні.
Тепло-холодно?.. - все одно.
Людство створено із гармоній -
Нескляне невичерпне дно.
