У Мерефі згорьована плакала мати,
Сина схопили – за Волю воювати.
У бус посадили й у табір повезли,
Здобути перемогу в безпрограшній війні.
Серце зупинилося – сина не повернути.
Бо долларів не має – за викуп заплатити.
Поки швидка летіла – вона вже не жива.
Навіки вічні згасло її серцебиття.
Слова її останні – «Сину мій, живи!»,
Але герой повернеться скоріше у труні.
Не вміє і боїться країну захищати,
Проте у ТЦК в нас – всі кадрові солдати.
Здобули ми Свободу і Славу на весь світ!
Війну цю пам'ятатимуть наступні сотні літ.
Новини не згадають, вороже ж бо ІПСО.
Та Інтернет схоронить всю правду і те зло!
