Жителям царства Лу присвячую. Щиро.
Мандрівник на Схід
Подарує стоптані сандалі
Сліпому митнику.
Дракон священної ріки Бог
Розповість нам про кавалок
Забутої істини
Якщо зможе...
Коли прокидаються їжаки
Коли засинають черепахи
Сонце - кудлате руде божество
Падає в колодязь вирію.
У моїй забутій землі Лу
Зацвіли абрикоси і сливи.
На могилі Конфуція
Безногий хлопчик
Заспіває мені оду
Про вік золотий...
У старій добрій Ірландії
Про весну саги складають друїди.
Мені б їхні струни...
Мені б з каменем Долі
Розмовляти навчитись!
І в той пагорб зелений піти...
У місті старому копаю рівчак
Наповню його вином Арарату
Хайяму на згадку.
Дві тіні поснули
Дивним сном наркомана
А місто ковтає бруківку
Як бритву піна...
Малюю літери.
Забутий алфавіт.
Чи то етрусків
Чи то поганців
Час як мереживо.
Для чого воду продаю
Дельфінам?
У шахи граю.
Сивий бородань -
Суперник.
Замість правил
І фігур
Весняні дні
І мій блокнот
Доречний...
(Дякую, друже, за натхнення отримане від шанахі зелених пагорбів після прочитання твоїх творів. Ця химерія народилась раптово і сама попросилась на папір. Друїди тут ні при чому. Хіба як свідки…)
Білий вірш. Знаю таке) Але я трішки не про те. Просто розуму важко сприймати по суті прозовий текст в віршованому вигляді, от він і шукає риму!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я розумію.... Я навіть думав переробити цей твір і заримувати (це не важко). Але потім вмрішив лишити так як воно писалося... Дякую за увагу до моїх творів!
Для чого воду продаю
Дельфінам?
Весняні дні - це гарні фігури
ви філософ...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Не знаю чи я справді філософ... Просто я споглядаю навколишній світ (інколи). Це напевно, теж філософія... Вам би сподобались трохи інші мої вірші - "Знак", "Степовий вітер 1171 року", "Розмова дерев"...
) Але я трішки не про те. Просто розуму важко сприймати по суті прозовий текст в віршованому вигляді, от він і шукає риму!
