І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви що, серйозно?????????7 І автор -Весняна Осінь? Чи буде моє прізвище та ім'я? Цікаво як... Скільки разів тримала в руках цей журнал, а свої вірші не знаходила. Хотіла я б побачити Вдячна Вам, правда не очікувала
Ні, це таки щось неймовірне, які почуття! Хотілося б знати ім"я творця цих чарівних ряків
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро кажучи, ніколи не думала, що цей вірш так подобатиметься моїм читачам, однак мені надзвичайно приємно. Звати мене Оксана. Дякую Вам за те, що відчули
Як тонко Ви подали читачеві той найсвятіший і найсокровенніший момент народження поезії...Браво,Поете!
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як гарно Ви написали. Дякую за світлі слова Не думала, що цей вірш сподобається читачам. І до Поета ой як ще рости і зростати. Дякую за приємні відвідини, Наталю