Напевно, - я не Той,
а Ви – не ТА,
і віхола між нами -
золоТА -
розТАнула
сльотою і мовчанням.
В коханні -
ми не перші,
не осТАнні.
О, пані,
чом зосТАлась
ГіркоТА?..
Ми всі не ті...
Ми в самоті
Шукаєм рішення прості,
Прості слова,
Прості думки.
Життя живем ми навпаки.
Кохання? Що це? Суєта...
І він - не той,
Й вона - не та...
molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Ви праві,
але й таке буває,
коли любов - мов постріл -
обпече...
не та... не та... не та...
слепая, глупая мечта!
И зеркало разбилось на осколки,
и время выплеснуто между строк.
И только что-то колкое по строкам,
и смятый переписанный листок...
несется ветром по пустым дорогам,
дождями вымывая хрупкий слог...
Красивые строки у Вас...
molfar відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приречено тверджу: не та, не та...
Сліпої мрії силует розтав
і дзеркало розбилося на друзки.
Лиш лунами кольнуть поміж рядків
магічні руни незбагненних слів,
котрі Мольфар сплітає у мотУзки...