вперше коли ми зустрілися здавалося що це сон випадок що увірвався в моє життя і покинув мене одразу ж.... і з віддаленням цієї миті почуття посилювалося. так і було
так і жила, так і мріяла. так і буде
хтось хоче-хтось отримує, ти один із тих, що отримує. а я боюся. я боюся тебе, себе, життя, смерть, розчарування, кохання вірності, смаку.. це хвороба.
це думки хворої людини, що втратила себе і надію, погляду не існує, в історії "нас" немає
чому не можна зупинитися і забути про те інше..?
знайди мене
ти усміхався.. то було щиро, як ніколи, справді. ти біля мене. ти зі мною. а далі тебе нема... нема вже довгий час і стількии ж не буде. знаю.
сон залишився економним, хоча це була реальність
на дворі похолодало осінь же..
я проводжу дні на навчанні, гуляючи, в роздумах.
умнічка-так, памятаю
ти неймовірний. ти не мій. ти не зі мною, не нам дано все.
ми чужі
ти вільний
а я завжди своя
