Чому воно таке життя
Із бурями й вітрами?
І стане легше лиш тоді,
Коли засохнуть рани.
Де серце зболене украй,
Не хоче більше жити.
Душа ж кричить йому услід:
"Вмій вірити й любити"!
А що любов? Вона сліпа,
Невірна і зрадлива.
Шкодую дуже, що в житті
Своєму я любила!
