перекодую
всю свою любов
на тишу звуків мантри лабіринтів
пилком жовтогарячих гіацинтів
перекодую
всю свою любов
перекарбую
спогади у снах
любистку назриваю при дорозі
мов вперше цілуватиму в тривозі
перекарбую
ноти в кольорах
перевербую
сили перешкод
і пригорну тебе до свого тіла
щоб ти в руках жар-птицею тремтіла…
…до твого серця підбираю код
перекодую всю свою любов..
Дуже люблю таке римування, рими мені подобаються. Гарно, одним словом, Михайле, хай там хто що каже, бо вірш - це найперше те, як його сприймають, а не "транскрипція".
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за розуміння та підтримку. завжди прислухаюся до порад.
Вірш , як на мене не надто.Дивно, що Тарас називає божественними рими любов- любов, дорозі - тривозі, лабіринтів - гіяцинтів. На божественність немає й натяку, з чим пан Михайло погодиться , я думаю, стовідсотково. Просто нормальний вірш і крапка
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
погоджуюсь, бо вірш є аж у трьох проявах. спочатку задумався так, щоб перший рядок був однаковим з останнім, а потім - подумав, що він який тягучий, а цей варіант - не знаю, хотілося поєднати ліричність і сучасність.