А коли Я!Я помру,ти заплачиш?
Коли усвідомиш,що очі мої ти уже не побачиш?
Коли я не буду вже поруч іти,
Коли ти за руку не зможеш вхопити?
Коли серця мого стукоту чутно не буде,
Коли весь світ вже про мене забуде
А з часом забудеш і ти,ось побачиш,
Тоді і заплач!скажи,ти заплачиш?
Скажи,коли всі вже забудуть,згадаєш?
Згадай як ти вперше мене цілував,
І як моє серце ти щиро кохав...
Згадай ті обійми до самого ранку,
З яким нетерпінням чекали світанку...
Ми не дочекались,а я все згадала,
Коли на очах твоїх помирала!
Коли помирала,а ти посміхався,
Бо в іншу давно ти уже закохався.
Вона вже цілує тебе,обіймає,
І лиш лицимірить про те,що кохає!
Коли зрозумієш,буде надто пізно,
Тоді і поймеш,що ви надто різні...
Бажаєш змінити,
А варто б змінитись!
Не всилі? За що тоді ладен життя ти віддати?
А я!Я вже віддала,
За те,що кохала!
