Минає рік...і це уже не вперше
Неначе дежавю все знову промайне
Зима,весна...,а на душі не легше
Ілюзій всіх реальність не збагне
А скільки вчинків хочеться забути
І безліч б стерти непотрібних фраз
Я не собою,кимось іншим хочу бути
Рішучий крок зробити б,перший раз
Як все набридло,світ навколо сірий
Наївність,щирість я залишу назавжди
У цьому році вкриє сніг холодний,білий
Чомусь ці риси заважають далі йти...
Буду сама собі тепер допомогати
Лишні емоції...куди ведуть вони???
Не хочу вже чогось від когось вимагати
І не чекатиму аж до наступної зими
Мороз торкнувся сонця,вже не гріє
З життя,мов з книги я спалю закладку
А змін так хочеться,промінчик в серці тліє
В Новому році---все почну спочатку!
Все буде нормально!
З роками прийде досвід і мудрість, навчишся тримати удар і відповідати на удар ударом. Це реалії життя...
Española Rosa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за відвідини сторіночки!
Ну...так,не сперечатимусь!)
Але все ж таки не хочу вірити,що таке життя...)
Нехай воно залишиться назавжди прекрасним й без розчарувань)))
Гарний вірш... Чудово розумію ці почуття, бо сам все більше переконуюсь, що, на жаль, хороші риси частіше шкодять, ніж допомагають у житті. Але тим не менше не варто їх відкидати ні в якому разі!!!
Española Rosa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар!!!)
Та..я передумала!!!
Не відкидатиму їх,ну...хіба що зовсім трішки!!!)