Життя таке коротке в нашому путі
І ми його стараємось убити,
Не раз нас кидало в страшному каятті,
Не раз ми пробуєм усе вхопити.
Не раз ми кидаєм себе у сон,
Шукаєм щастя збоку спозаранку,
Хтось творить істинно новий музон,
А хтось любов цілує тихо зранку.
Життя ж коротке, істинно святим
Не буде той, хто лиш марнує часом
Свої роки. Хтось буде ще крутим,
А хтось в окопах залізає в лази.
Лиш я лишаюсь жити як і жив,
Творю нові вірші і принагідно
Працюю в Раді й радий, що прожив
Усі роки тримаючись у вірі гідно.
І залишаюсь відданим своїм віршам,
Шукаю музу музу дику, ніжну, рідну,
Достойний звіт перЕд Всевишнім здам
Та радісно до Вирію полину.
13.11.2010 року Львів
Ой, боюсь, что отчитываться только нашим стихотворчеством придётся, пусть это и баловство. А чем ещё? Прыжками в высоту? Или производственной рутиной? Ничё, оправдаемся, выкрутимся.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
