Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Післати силу, там, у небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір в задвірках хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
Пробачте, а тут бува не опечаточка вийшла - "Післати силу, там, у небесах". Вірш сподобався!!!!!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, вибачте, не знаю як звертатися( нік в множині, а на фотографії миле дівоче обличчя), але слово "послати" в мене асоціюється з жестом нашого прем"єра і я його стараюсь не вживати. А слово "післати" - більш милозвучне і цілком українське.