Не кажи, що життя –лайно,
Не гріши, а бери лопату,
Не дивись у журбі за вікно,
А іди могилу копати...
Ти не квапся – для себе копаєш,
Що втомився? Та це пусте,
В землю ляжеш – тоді пізнаєш,
Яким цвітом життя цвіте!
Всі депресії вітром здує
І від бруду душа омиється,
Ти життя не ганьбитимеш всує
Бач краса - ліс на сонечку гріється!
якби не було журби то і віршів би гарних не було деякі вже давно трупами стали в прямому і в переносному значенні але живуть, а може доживають, хто його знає за оптимізм
Kulagina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо в кого-небудь важка хвороба,нещастя-це складне випробування, а коли людина просто не цінує життя,оце страшно
Натали, страшновато, но стиш бесподобный, осбенно если прочесть твой ответ на 1 комент.
Kulagina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я, когда написала-тоже испугалась,какой-то он жёсткий получился,а потом перечитала -нормально(видно меня сюжет очень впечатлил,потому что участовали молодые люди, от 20лет). Спасибо,Надюша за внимание к моим экспериментам!
Kulagina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це не я така мудра -вчора по ТБ пройшов сюжет і це один із засобів шокотерапії:бажаючі(під наглядом психотерапевта) викопують собі яму,їх накривають дошками,дихають вони через трубку і лежать від години до трьох, повертаються з інших відчуттям світу і без депресій