— як життя?)
— хочеться здохнути, але не жаліюся)…
— що сталося??
— мала якось необережність народитись на цей світ…)
— тобі скільки років, що ти так говориш?!
— багато, щоб сказати "мало" і мало, щоб сказати "багато"…
— якась ти не надто розважлива і життєрадісна…
— та все нормально… просто я зараз знаходжусь на одному з піків мінімуму свого життя… знаєш, життя як синусоїда: то піднімаєшся вгору (тоді знаходиш якихось нових знайомих, відкриваєш для себе якісь нові і вельми цікаві заняття), а то спускаєшся вниз (тоді все набридає, життя повзе повз тебе тягучою бридотиною)… так хочеться, щоб життя нагадувало функцію "ігрик у квадраті"…
— може краще так: "ікс дорівнює нулю", а "ігрик дорівнює десяти" і щоб при цьому вісь ігриків не мала протяжності більшої, ніж 15?)))
— ні, так зовсім нецікаво))… загалом все класно… скоро знову "зверну" вгору — я знаю)… головне в цьому ділі те, щоб не застрягнути на нулі, бо в такому випадку вже кардіограма покаже "ігрик дорівнює нулю", "ікс прямує до безкінечності")))))….… нічого, все буде добре)…. як то кажуть, нікуди не дінешся з підводного човна… тим більше, якщо він від самого початку запускався по синусоїдному курсу))…
