Джерельна пристрасть до буття,
вітряк ганяє хмари,
пекельна жага каяття,
невже не стане мами.
Мій переляк в сивИх скронЯх,
в очах вогонь палає,
я так давно пізнав життя
та в серці догорає.
Яка жорстока суть буття,
без вибачень, пробачень,
так сумно знати відчуття,
їх неминучих значень.
Поглянь на небо,- журавлі,
курличуть, відлітають, -
жаль, повертаються не всі;
і вороття,
роки життя назад не мають.
сильно!
не минають... 
ну и .... с ними 
