Я більше не сміюся щиро
Та навіть і не усміхаюсь,
Душа вдавилась миром,
А час відновлення стікає...
Кров і вода полонять ріки,
Зло та безкарне тріумфує,
Минуле втрачено, навіки,
- Агов! Майбутнє і не чує...
Десь, за вікном, тяжкі бої,
Над головою смерть витає,
Сини супроти, соколи мої,
На крок, ніхто не відступає,
Плече в плече я серед них,
із ними поруч, йду обіч...
На ранок світ сирен затих,
Бентежна ніч
туманами у трави видихає...
