Крута осінь
Нас знаходять у кутку на солі
Без пам'яті й щастя
І здається що й цього доволі
Листя з іржею
Здається що я тут жила
Сто років ...Але що трапилось за цей час
Не написано навіть у пророків
Будинок чи спить чи знає
Що пораховані його сходи й вікна
Час істерик здається пройшов
Мабуть тут починається тиша
Незнайома й цупка
З запахами води і снігу
Шкода я не знала до цього
Як задихаються від стояння
А не від бігу
