Ти створена із радості та блиску
із пахощами кави і меді́в!
Ще чу́йкою шаленою до зиску,
уяви моря, бе́зміру світів.
Ти зіткана із лагідності сонця,
поривів вітру, покладів жаги́.
Беззахисність у тебе в охоронцях,
а про запас – спокуси ланцюги.
Але коли й того не вистачає,
іде у хід обов’язків тавро́.
Нектар стосунків гі́ркне молочаєм,
сімейна чаша вмить стає цебром.
Усе планиду гудиш до знемоги
і знову чути – в серці вже зима,
але кохання хочеться палкого…
А здатна ти любити ще сама?
15.09.2026
