Дощить, і небо в колір сталі,
Немов нас сонце залишило.
Цього ніколи не чекали,
Але ж знов постріли за схилом,
Що змусили мене згадати
Про те, що має бути вільним
Бажання високо літати
Над морем у великих хвилях.
Дивись, світанок знов багровий,
Він не дає мені покою,
І знову хочу я додому,
Хоча дороги нема знову,
Щоб повернутися у далі,
Де серце в радощах стрибало.
Тепер цього не буде, знаю,
Лиш попіл скрізь та море сталі.
14.09.2026 23:37
