Цвях забив у край балкона,
салом пташку приманю,
щоб будила щирим дзвоном,
двері відчиняла дню.
Настрій підніма щоднини
її щебет-перегук,
й в понеділкові хвилини
не дратує жоден звук.
І наспівує синичка,
розтопляючи печаль,
відчиняє, мов відмичка,
день новий, що лине в даль.
У дзвінкій й тремтливій трелі
є щось більше, аніж спів:
так вона руйнує скелі,
що зросли в кошмарах снів.
Не лякають хуртовини,
ані мряка, ні дощі!
Будить пташка зсередини,
світ запалює в душі.
То ж наспівуй, пташко мила,
світ нехай вкриває сніг!
Ти даруєш мені крила,
кличеш радість на поріг!
Цвях забив у край балкона,
салом пташку приманив,
щоб з ранковим її дзвоном
день новий мені звістив.
У дзвінкій й тремтливій трелі,
сплинуть прикрощі зими.
Не лякаюсь заметілі,
ні суми, ані тюрми.
ID:
1068879
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.09.2026 11:47:44
© дата внесення змiн: 03.10.2026 14:49:10
автор: Island
Вкажіть причину вашої скарги
|
