З тобою де шукатимем утіху,
в нещирім сні чи в спогаді яснім?
Страждаєм ми, серця згоріли тихо,
без полум'я – ми бачили лиш дим.
Життя без тіні нас уже чекає,
Гроза здалась, пішла без боротьби!
І хто ж тепер таку відвагу має –
оплакати стражденний путь судьби?
Надхмарні замки двері відчинили,
відкривши там брехню і пустоту,
а подихом своїм колись п'янили
життя безглузде, глупу марноту!
Теодор Траянов, Безутешност
В какво ще търсим с тебе пак утеха,
в присторен сън и в спомен ли любим?
А страдаме - сърца ни изгореха
без пламък. - Ний видяхме само дим.
Живот без сянка вече ни очаква,
възпрян порой отстъпи без борба!
И кой ще има смелост да оплаква
горчивий път на своята съдба?
Въздушни кули своя вход откриха,
лъжа царува там и пустота,
а те с дъха си нявга упоиха
нелеп живот, нелепа суета!
