Евхарісто! Хіба час
Спливає лише в кліпсидрах
Хіба їх не розбили ті що приходять
Зі степів на диких як сонце конях
Що розбивають мармур і амфори наші
Хіба збереш ті кліпсидри долі
Хіба збереш тепер води часу
І ми тепер ті що живуть без часу
Забули хто ми й забули де ми
Евхарісто , міо , мій друже ясний
Не знаю , чи це комусь прочитаєш
Але тепер тут таке безчасся
Пісок застигає розплавлений в часі