|
ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)
«Ти йдеш, але ти повернешся; ти засинаєш, але ти прокинешся;
Ти вмираєш, але ти будеш жити знову.
Піднімися ж до неба, соколе мій, твоє місце — серед зірок,
Твій шлях — на прекрасні Поля Іалу, де цвітуть лотоси вічності.»
З давньоєгипетських «Текстів Пірамід»
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамо́н – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамо́н – його юна кохана дружина і сестра, царівна з очима кольору нічного неба.
Ейє – верховний жрець, хитрий радник, що стоїть у тіні трону.
Ану́біс – бог-страж підземного світу з головою шакала (німий або символічний образ).
Хор придворних музикантів та весільних гостей.
Хор плакальниць.
Хор блаженних духів та жерців Озіріса.
З’ЯВА І: Весілля серед лотосів
(Фіви. Сад біля царського палацу на березі Нілу. Квітнуть білі та сині лотоси. Чути звуки арф і систрів. Молодий фараон Тутанхамон та його юна наречена Анхесенамон сидять на золотому престолі. Їхній одяг із тонкого білого льону світиться на сонці).
Хор весільних гостей:
Річка Ніл несе свої щедрі води,
Сонце Ра благословляє Великий Дім!
Гляньте на золотого сокола, на живого бога Тутанхамо́на!
Поруч із ним – Анхесенамо́н, солодша за мигдалевий цвіт.
Він тримає її за руку, наче тримає сам всесвіт.
Вона змащує його кучері олією запашної мирри.
Нехай їхні літа будуть довгими, як пісок у пустелі,
Нехай їхнє кохання квітне, мов вічний зелений очерет!
Тутанхамон:
Моя сестро, моя прекрасна дружино!
Твій голос для мене – як подих північного вітру в літню спеку.
Я одягнув корону Та-Кеме́т, але моя справжня корона – це твоя посмішка.
Ми повернули богів у храми, ми запалили жертовники Амона.
Тепер ми будемо жити в радості, пливти по Хепі-Нілу на човні серед папірусів,
Полювати на птахів у низинах річки і сміятися під сонцем.
Ніщо не затьмарить наші молоді дні, бо ми під захистом Ока Ра!
Анхесенамон:
Мій брате, мій божественний володарю!
Моє серце б'ється в такт із твоїми кроками.
Коли ти поруч – птахи співають гучніше, а вино стає солодшим.
Я виткала для тебе цей білий одяг, я вплела у нього волошки й лотоси.
Нехай час зупиниться у цьому золотому саду,
Нехай наша юність триває вічно, як течуть священні води Нілу!
З’ЯВА ІІ: Тінь над фрагментом життя
(Покої палацу через кілька років. Фараон Тутанхамон на полюванні впав з колісниці і тяжко поранив коліно. Смертельно пораненого Тутанхамона кладуть на царське ложе. Він задихається. Анхесенамон плаче на колінах перед ним. У глибині сцени, мов тінь, стоїть верховний жрець Ейє, тримаючи в руках ритуальний сувій).
Хор плакальниць:
Сонце сідає за західні гори, темрява ковтає світло!
Золотий сокіл падає з неба, крила його зламані.
Очі живого бога закриваються, дихання стає слабким.
Юний цар іде від нас, не встигнувши намилуватися світом!
Плач, Анхесенамон, розірви свої сукні, посип голову попелом!
Твій брат, твій захисник залишає тебе наодинці з хижаками.
Тутанхамон
(Слабим голосом, тягне руку до дружини):
Анхесенамо́н... Моє сонце згасає надто рано...
Мені лише дев'ятнадцять літ, а підземне царство вже кличе мене.
Я чую, як шакал Анубіс іде по мої сліди в темряві палацу.
Чому мої дні були такими короткими? Чому я не встиг дати тобі сина?
Не плач, моя кохана... Моє тіло загорнуть у льон, серце зважать на терезах.
Але моя любов до тебе не поміститься у гробницю.
Анхесенамон
(Цілує його руки):
Не йди, мій царю! Не залишай мене в цьому холодному світі!
Хто захистить наш трон від хитрих радників і злих жерців?
Я покладу в твій саркофаг найніжніший букет із лісових волошок,
Щоб ти пам'ятав запах нашого весільного саду…
Якщо твоя душа «Ка» летить геть – візьми і мою «Ка» з собою!
Жрець Ейє:
(Крокує вперед, голос холодний і владний)
Воля богів здійснилася. Фараон став Озірісом.
Його земний шлях завершено, його плоть забере бальзамувальник.
Ми викуємо для нього маску з чистого золота, щоб зберегти його обличчя для вічності.
Він лежатиме в золоті, засипаний коштовностями, прихований у Долині Царів.
Світ забуде його ім'я на тисячі років, і пісок пустелі сховає його спокій...
З’ЯВА ІІІ: ПОЛЯ ІАЛУ
(Повна темрява гробниці розсіюється. Сцена заливається неземним, золотаво-зеленим світлом. Перед глядачем постають Поля Іалу – єгипетський рай. Це безмежні квітучі луки, де колоситься пшениця вище людського зросту, цвітуть дивовижні квіти, а вода в каналах чиста, мов дзеркало. Душа Тутанхамона «Ба» в образі юнака у світлому одязі ступає по цій землі. Його зустрічає Хор блаженних духів).
Хор жерців та блаженних духів:
Радій, Тутанхамо́не! Твоє серце виявилося легшим за перо істини богині Маат!
Ти пройшов крізь суворе підземне царство, ти подолав зміїв та стражів ночі.
Тепер ти чистий, ти став зіркою на нічному небі, що ніколи не погасне.
Вступай на Поля Іалу, де немає хвороб, немає болю і немає передчасної смерті!
Тут пшениця росте сама, і солодкі фрукти звисають із вічних дерев.
Тутанхамон
(Озирається навколо, його обличчя сяє щастям і спокоєм):
Яка благодать... Які чисті води і яке лагідне сонце сяє тут!
Тут немає золотої корони, що тиснула мені на чоло, немає страху і зради.
Я вільний, мов птах, я п'ю прохолоду з небесного Нілу.
Мій земний палац став попелом, моя гробниця закрита важким камінням.
Нехай люди думають, що я мертвий, замкнений під товщею пустельних скель,
Нехай жрець Ейє забирає земний трон – тут я знайшов справжнє царство.
Моє тіло в золотій масці відпочиває в тиші віків,
А моя душа «Ба» житиме вічно на цих благословенних полях!
Хор жерців та блаженних духів:
Мине три тисячі років... Люди забудуть про великі війни та залізних царів.
Але одного дня людина майбутнього розіб'є печатку на твоїй гробниці.
Вона побачить твою золоту маску, що сяє крізь темряву віків,
Вона побачить сухий букет волошок, який поклала закохана Анхесенамо́н.
І весь світ здригнеться від краси твого короткого життя і твого великого кохання!
***
Далі буде.
ГЛОСАРІЙ для драматичного «ескізу» «ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА»
Амон — один із головних богів давньоєгипетського пантеону, бог сонця, повітря та простору, покровитель царської влади у Фівах. Його культ було відновлено Тутанхамоном після релігійної реформи Ехнатона.
Анубіс — давньоєгипетський бог із головою шакала, провідник душ померлих у підземний світ, заступник некрополів, процесу бальзамування та зважування сердець.
Анхесенамо́н — єгипетська царівна, донька Ехнатона та Нефертіті, кохана дружина й сестра фараона Тутанхамона.
Ба — у релігійних уявленнях єгиптян — один із елементів людської сутності, що символізує душу, життєву силу або духовний прояв людини. Часто зображувалася у вигляді птаха з людською головою, який після смерті тіла може вільно літати між світом живих та потойбіччям.
Великий Дім — дослівний переклад давньоєгипетського слова «пер-аа», від якого походить сучасний термін «фараон». Спочатку означав царський палац, а згодом став титулом самого правителя.
Долина Царів — скеляста ущелина в Єгипті біля міста Фіви, де протягом майже 500 років (від XVI до XI століття до н.е.) будувалися гробниці для фараонів і високопосадовців, зокрема й унікальна гробниця Тутанхамона (KV62).
Ейє — впливовий державний діяч, верховний жрець і головний радник при дворі кількох фараонів (зокрема Ехнатона та Тутанхамона). Після раптової смерті Тутанхамона став фараоном Єгипту.
Ехнатон (Аменхотеп IV) — фараон-реформатор, який здійснив спробу запровадити в Єгипті першу в історії монотеїстичну релігію з культом єдиного сонячного диска Атона.
Ка (kꜣ (ka), 𓂓) — в релігії Стародавнього Єгипту уособлена життєва сила людини чи божества. Її символізували руки, розставлені в формі бичачих рогів.
Згідно з віруваннями давніх єгиптян, бог Хнум утворював ка кожної людини в момент народження, виліплюючи її на гончарному колі. Ка покидала тіло після смерті та продовжувала окреме існування.
Маат — богиня істини, справедливості, закону та всесвітньої гармонії. Під час потойбічного суду її перо клали на одну шальку терезів, а серце померлого — на іншу.
Мирра — ароматна смола, яку добували з рідкісних дерев, привезених зі східної Африки; широко використовувалася в єгипетській парфумерії, медицині, релігійних обрядах та під час муміфікації.
Ніл (Хапі) — велика священна річка, основа життя та процвітання всієї давньоєгипетської цивілізації, розливи якої вважалися даром богів.
Око Ра (Уджат) — потужний давньоєгипетський сакральний символ божественного захисту, царської влади, здоров'я та очищення.
Озіріс — бог відродження, цар потойбічного світу та суддя душ померлих; перший фараон, який за міфом був підступно вбитий, але воскрес для вічного життя.
Поля Іалу (Поля очерету) — давньоєгипетський потойбічний рай; благословенна земля вічної весни, квітучих луків та достатку, куди потрапляли лише ті душі, чиї серця на суді виявилися праведними.
Ра — верховний бог сонця в єгипетській міфології, творець світу, чиє щоденне подорожування небом та підземним світом символізувало колообіг життя і смерті.
Систри (систр) — давньоєгипетські ритуальні музичні інструменти-брязкальця, які використовувалися під час храмових служб та урочистих свят на честь богинь Хатхор та Іштар.
Та-Кемет — самоназва Стародавнього Єгипту, що буквально перекладається як «Чорна земля» (на честь родючого мулу на берегах Нілу, який протиставлявся «Червоній землі» — неживій пустелі).
Тутанхамон — фараон Нового царства, син Ехнатона і Нефертіті, який зійшов на престол у дитячому віці та раптово помер близько 1323 року до н.е. Його незаймана гробниця, знайдена в ХХ столітті, відкрила світові неймовірні багатства та мистецтво Єгипту.
Фіви — одна зі стародавніх столиць Єгипту (у період Середнього та Нового царств), головний культовий центр бога Амона, розташований на берегах Нілу.
***
ID:
1068074
ТИП: П'єса
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Міф
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.08.2026 07:26:43
© дата внесення змiн: 29.08.2026 09:25:57
автор: Сіроманка
Вкажіть причину вашої скарги
|
