Лапи хвої,
хмар сувої —
все мені знайоме, — все!
Чую мову,
бачу знову
як дитя гусей пасе.
Бідна хата
чи багата —
кожна рідна, як своя.
Птах співає —
слів немає:
зайве це для солов'я.
Під межею
нічиєю —
корінь хріну, мов корал.
День розкутий.
Добре чути
в плавнях жаб'ячий хорал.
Тихо-тихо.
Йди і дихай.
Дяку в риму одягай —
це для тебе
слово тепле
й мій уклін, дубовий гай!
Боже милий,
смуток вилий
і вже рай не обіцяй —
замість раю
мав і маю
в серці я мій рідний край!
---
