Десь поруч запрягає коней осінь,
Хоч так чарує очі неба просинь,
Ця буйність кольорів ще так чарує,
Але в душі весни чомусь бракує.
Туман лугами скатертину стелить,
У тихій радості уже жнивують села,
Калина вбралась у вінок червоний,
Ворон з лелекою переміряють поле.
Веселки луг чіпляють коромислом,
Дощі на землю падають намистом,
І швидко вже коротшають всі дні,
Десь тут мандрує осінь на коні.
Галина Грицина.
