Прокидається день у пшеничних покосах,
У ранковій імлі, в шелестінні садів.
Сонце тихо вплітає проміння у роси,
Освятивши молитвою стиглість ланів.
Легковій колихає налите колосся,
Наче хвилі пливуть у безмежжі полів.
Розливається ранку палке суголосся
Під дзвінкі голоси невгамовних птахів.
Прокидається світ у барвистому диві,
Пахне хлібом, медами і свіжістю трав.
Кожен день, кожен час — це хвилини щасливі,
Що Господь з висоти для людей дарував.
15.07.26
Дякую за світлину Людмилу Ігнатенко!
