Шкода, що пам'ять - не убити!
Вона одна... життя руйнує...
Як сумно з мрією - тужити!
І з мудрим словом: "Час лікує"
Легко здаватися пустим...
Та не забути горе, й втрати
І бути серцем, заводним...
Закривши долі циферблати
А вечорами - в забутті...
Дивитися, «твої» картинки
Як там, сміялись повесні
Чудова казка - фотознімки
Лише, за смужкой порожнечі
Коли залишилось... ніскільки
В думкАх останній день і речі
Та сум розбитий, на сторінки
Ти відпускаєш, все - бувай
Дощами, осінь, знов сумує
«Ну зачекай... авжеж, звикай»
За мудрим словом «Час лікує»
