Розбиваються тихі краплі
У моєму нічному вікні.
Ти — найгірше й водночас найкраще,
Що було у моєму житті.
Час іде, і він добре лікує,
Як йога чи медитація.
І вже ніхто не рахує
Дні до реінкарнації.
Коли нам разОм було добре,
Не хотілося переродження.
Кожен погляд — як нагорода,
Кожен будень — як день народження.
Ми живемо, як і жИли,
Як раніше, в різних місцях.
То хтось розпускає крила,
То з руки витягує цвях.
Кожен будує плани
По мірі своїх можливостей.
Не таке це життя і погане,
Якщо уникати вразливостей.
Якби ж міг я тебе уникати,
Твоєї милої доброти,
Міг би з кимось щось збудувати,
Прокласти нові мости.
І час, хоч і схожий на ліки,
І все так, як і мало, сталося,
Але він, на жаль, не психолог —
І я знов і знов повертаюся.
Досі щирі розмови наші —
Тону в них, як у забутті.
Ти — найгірше й водночас найкраще,
Що було у моєму житті.
