Неспокій...Душу щось тривожить,
І тут ніхто не допоможе,
Ніхто не знає,як вчинити,
Щоб без печалі далі жити.
Передчуття інтуїтивні,
Вони праві,хоч і наївні,
Та дуже тяжко зупитини
Того,хто хоче учинити,
Щоб довести,що дуже зрілий,
А шлях тепер незрозумілий
І винні всі на цій дорозі,
Бо не спинили враз на розі
І не сказали правду-матку,
Все не розклали по-порядку,
І тут почалася розруха,
Бо хтось уклав брехню у вуха.
Що буде далі?Грім з грозою
Чи літній дощик з лободою?
Ніхто не знає шляху далі,
Тому й душа моя в печалі.
Бо так болить за найріднішим,
І з кожним днем неначе гірше
Від того,що ніхто не знає,
Куди цей шлях,який без краю.
02.06.2026 р.
