У небі, де пахнув сніг, залишились почуття,
Прозорі, як тонкий лід, і чисті, немов роса.
У часі немає меж, панує краса-весна...
Та спогади в серці ті, які відчувала зима.
Співає вже вранішній птах за вікнами, та мовчить
Той спогад, залишений в снах. Щаслива кохання мить.
По серцю проходить спів... Дорога життя одна.
Давно вже немає снів...І нас вже давно нема...
Колишніх, веселих, смішних, з родзинкою куража.
Які ми тепер? Мовчить...потріскана вщент душа.
Розкішно цвітуть садки. Квітує по колу земля.
А де залишилися ми? А нас тих давно нема.
І з неба, де падав сніг, ідуть де-не-де дощі.
Зігрій мої тихі дні, коли не пишу вірші.
