Нічка в зорянім параді
Не знаходить серцю муз
Місяць нам на зорепаді
Виграє тихенький блюз.
І під вальс душі-відради
Дощ осінній миттю збіг.
Цілувались зорепади
Долітаючи до ніг.
Заспівала юнь під клубом,
Щирим полум'ям сердець,
До світанку вірно люблять
І кохаються на грець.
Не відчутні серця зради,
На душі нема руїн...
Ніч скотилась зорепадом,
Від дихання і таїн.
Оксамиту білі краски
Прикрашали гру струни,
Поцілунки, милі ласки
І нага до глибини.
Тільки радісні зітхання,
Тільки млості осяйні!
Трепеталася до рання,
Ніби риба на блешні...
