Чи то важливо бути нам разо́м
У темряві, а, може, і у сяйві?
Чи може нахилитися твій трон,
Якщо нас доля знов обох вінчає
Наперекір всім прикрощам доріг,
Наперекір і людям, і розмовам.
Але на жаль, ти й досі ще не звик
Іти вперед, не обертатись знову
Назад, хоч там було тепліше нам.
Але ж з тобою тут ми вчора й зараз,
І ідемо у свій останній храм,
Що високо у горах; наче спалах
Горять на сонці його куполи,
Нема хрестів на ньому, лише сонце,
Що сяє завжди в нашії душі
І ллється скрізь усі її віконця.
17.04.2026 00:15
