Нарешті кличуть далеко дороги,
На чужині ми разом стоїмо на порозі.
Чи в предків дім вернутись я в змозі,
Коли під питанням усе майбуття?
Нарешті човен зайшов в рідні води,
Прозорими хвилями кудись заносить,
Але промінчик ліхтаря на носі,
Нехай освячує шлях до життя.
Нарешті вдома в обіймах втоми,
Вночі до себе мене пригорне
Мій друг навіки, з яким й у дорозі,
Лише міцніють зв'язки-почуття.
