Кожна епоха, мов крах імпульсивності,
Свій часоплин забирає в історію,
Більшість людей у просторах пасивності
день проживає в затоптаній колії.
Їм все одно, хто на лаврах, хто знизу,
долю свою у комфорти сховали:
- «Тільки би стало для юшечки хмизу…
Тільки б поменше, отих маргіналів!»
Що про держави якісь там мудрують,
Про власну долю і правди порив.
Але отих волелюбців гуртує
спрага життя серед спалених нив.
Гей, прокидайся від сну та байдужості!
Годі пливти течією, мов лід!
Станем пліч-о-пліч, згуртовані в мужності,
Честь щоб пронести крізь вихри століть!
20.02.2026
