Але чомусь не прилітал́и снігурі,
Птахи, що схожі з спалахом зорі,
Їх кожен раз щороку так чекаю,
Бо світла радість серце наповняє.
Це просто щастя їх спостерігати,
Червоно-груді красені пернаті,
Сидять собі під вікнами на гілці,
Немов, зима розсипала червінці.
Вмію смачненько їх почастувати,
Щоб не забули в гості прилітати,
Вони мов звістка, що зима минає
І скоро й солов'ї десь заспівають.
Галина Грицина.
