Твій подих залишив у тиші слід —
Немов туман на вранішньому склі.
І час спинив свій дивовижний хід
І тихо розчинився у імлі.
Він ледь ковзнув по силуетах сосен,
Плеча торкнувся місяць-молодик,
І десь між зір, холодних і високих,
Лишив світіння золоті сліди.
Він ліг на воду бездоганним кругом,
Розгладив зморшки на старій ріці,
І час, що йшов за нами гострим плугом,
Завмер здивовано, як пташка у руці.
Можливо завтра хтось у чистім полі
Почує шепіт поміж сонних трав —
То просто вітер ніжний на роздоллі
Твій тихий подих раптом відшукав.
І світ байдужий, гордий і безкраїй,
Де доля креслить шлях свій навмання,
В безодні тихій вічно зберігає
Твого дихання ніжне зізнання.
15.03.2026
