13.03.2026. Дорога часу.
Я бачив триста тридцять три
І в кілометрах, і в годинах.
До тебе відстань б'є як час,
Дорога обліковує хвилини.
І знову в путь, і знову нас
Розлука холодом катує.
Тепла твого ввібравши про запас
За обрій йду, куди мій шлях прямує.
До тебе відстань там рахується у втратах –
Миттєвостей, що не осяяні тобою;
У плині часу, що марно тане в датах,
Зникаючи у днях повільною ходо́ю.
Дороги – жили світу, натягнуті як струни,
Тремтять під парою жари, коліс, ваги.
Вливаються у річку часу, вплітаються у руни,
Що хвилями хитають прадавні береги.
І знову відстань, як стіна зі скла, -
За нею ти стоїш недоторканна.
Десь наче поруч з усмішкою пройшла,
Але стезя скрізь призму скла оманна.
І тим не менш, дорога, як спіраль
З піском пустель спливає невблаганно,
З собою несе і радість, і печаль,
І втрати зустріччю змиває нездоланно.
