Я люблю сонета чарівну будову, –
він немов уламок з мармуру відбитий,
із котрого може мій скарпель різьбити
в розмірах незмінних нові форми слова.
Я люблю ці звуки, повні, загадкові,
що довічно будуть співзвучно бриніти
вічним розмаїттям мелодій розлитих,
як в єдинім небі мла в різних обновах.
Храм малий люблю цей, у котрому може
Бог великий стати, наче у соборі;
я люблю це в скелях вузьке стежки ложе,
де спіткнеться кожний, ставши без опори;
я люблю цю зірку, що на сонце схожа,
дзвін цей, що не глухне і в бурях суворих.
Kazimierz Przerwa-Tetmajer, O sonecie
Lubię sonetu trudną, misterną budowę:
zda mi się, że mi kawał marmuru odkuto,
w którym swobodnie rzeźbić może moje dłuto
w rozmiarach wiecznie jednych kształty coraz nowe.
Lubię te dźwięki pełne, szerokie, brązowe,
brzmiące wiecznie tą samą melodyjną nutą,
a w nieskończoną różność motywów rozsnutą,
jak mgły na jednym niebie w przeróżną posnowę.
Lubię ten mały kościół, w którym jednak może
olbrzymi Bóg się zmieścić, jak w potężnym tumie;
lubię to górne, wąskie, naskalne wydroże,
skąd runie, kto stóp pewnie położyć nie umie;
lubię tę gwiazdę małą, co świeci jak zorze,
dźwięk dzwonu, co nie głuchnie w huraganów szumie.
ID:
1059032
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 13.03.2026 22:01:38
© дата внесення змiн: 13.03.2026 22:01:38
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
