Вона прийшла — нечутно, босоніж,
Розсипавши проміння, мов пелюстки.
У погляді її — життя шалений ритм,
І небо, що позбулося від пустки.
Вона подібна до тонких лілей,
Що п’ють росу на світанковім лоні.
Весна — це жінка. Тисячі ідей
Розквітли в неї просто на долоні.
Як першоцвіт, що крізь холодний сніг
Пробив дорогу до тепла й любові,
Вона несе свій сонячний привіт
У кожнім жесті, у кожнім тихім слові.
Тюльпанів, крокусів, магнолій яскравий цвіт,
І аромат, що манить та п’янить...
Весна вклонилась жінці біля ніг,
Бо в них обох — життя одвічна мить.
